Троянди в творчості Лесі Українки

 

luІнтимна лірика Лесі Українки рясніє квітковими  образами та   символами, бо поетеса не могла собі уявити кохання без  квітів.  Червоні квіти граната символізують поцілунки закоханих, урочиста магнолія – прекрасна наречена, мак – квітка палкого забуття. Але власне уособленням кохання до людей, природи та  рідної України є троянда: пишна, горда та чарівна красуня. «Тішся, милий, бо червона рожа – То кохання квітка та розкошіТішся, милий, бо червона рожа…, «Співець» Співець

Але троянда є також символом смутного, нездійсненного, але не забутого кохання. Вони як недомовлені речі, недописані листи, остання воля приреченного почуття. «Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами» Твої листи...  та померлого кохання, втрати дорогої людини «І зчорніють червоні троянди, Наче в ранах запечена кров». І зчорніють червоні троянди… Символічне звучання осінньої троянди пов’язується за часом в творчості Лесі Українки з хворобою смертю близького друга Сергія Мержинського.