Співець

      

  • Пишно займались багрянії зорі
  • Колись навесні,
  • Любо лилися в пташиному хорі
  • Пісні голосні;
  • Грала промінням, ясним самоцвітом
  • Порання роса,
  • І усміхалась весняним привітом
  • Натури краса.
  • Гордо палала троянда розкішна,
  • Найкраща з квіток, –
  • Барвою й пахом вродливиця пишна
  • Красила садок.
  • А соловейко троянді вродливій
  • Так любо співав,
  • Голосом дивним співець чарівливий
  • Садки розвивав;
  • Слав до вечірньої зорі прощання,
  • Що гасла вгорі,
  • Ще ж голосніше співав на вітання
  • Поранній зорі…
  • Вже пролетів, немов пташка зальотна,
  • Весняний той час, –
  • Осінь холодная, осінь вільготна
  • Панує у нас.
  • Тихо спускається нічка осіння, –
  • Година сумна;
  • Місяць холоднеє кида проміння;
  • Здалека луна
  • Пугача віщого крик – гук єдиний.
  • Діброва німа.
  • Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
  • Ох, де ж він? Нема!
  • В вирій полинув, де вічная весна,
  • Натхненний співець.
  • Вічно красує там рожа чудесна,
  • Там теплий вітрець;
  • Глухо і смутно кругом на просторі,
  • Мій гаю сумний!
  • Кинув співець тебе в тузі та в горі,
  • Тебе й край рідний.
  • Тиша така тепер всюди панує.
  • Лиш в листі сухім
  • Вітер зітха, мов дріада сумує,
  • Із жалем глухим.
  • Чом я не маю огнистого слова,
  • Палкого, чому?
  • Може б, та щира, гарячая мова
  • Зломила зиму!
  • І розлягалась би завжди по гаю
  • Ясна-голосна
  • Пісня, й розквітла б у рідному краю
  • Новая весна.
  • Та хоч би й крила мені солов’їні,
  • І воля своя, –
  • Я б не лишила тебе в самотині,
  • Країно моя! (Леся Українка, 1889)  Інші матеріали по темі Троянди в творчості Лесі Українки