Співець
- Пишно займались багрянії зорі
- Колись навесні,
- Любо лилися в пташиному хорі
- Пісні голосні;
- Грала промінням, ясним самоцвітом
- Порання роса,
- І усміхалась весняним привітом
- Натури краса.
- Гордо палала троянда розкішна,
- Найкраща з квіток, –
- Барвою й пахом вродливиця пишна
- Красила садок.
- А соловейко троянді вродливій
- Так любо співав,
- Голосом дивним співець чарівливий
- Садки розвивав;
- Слав до вечірньої зорі прощання,
- Що гасла вгорі,
- Ще ж голосніше співав на вітання
- Поранній зорі…
- Вже пролетів, немов пташка зальотна,
- Весняний той час, –
- Осінь холодная, осінь вільготна
- Панує у нас.
- Тихо спускається нічка осіння, –
- Година сумна;
- Місяць холоднеє кида проміння;
- Здалека луна
- Пугача віщого крик – гук єдиний.
- Діброва німа.
- Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
- Ох, де ж він? Нема!
- В вирій полинув, де вічная весна,
- Натхненний співець.
- Вічно красує там рожа чудесна,
- Там теплий вітрець;
- Глухо і смутно кругом на просторі,
- Мій гаю сумний!
- Кинув співець тебе в тузі та в горі,
- Тебе й край рідний.
- Тиша така тепер всюди панує.
- Лиш в листі сухім
- Вітер зітха, мов дріада сумує,
- Із жалем глухим.
- Чом я не маю огнистого слова,
- Палкого, чому?
- Може б, та щира, гарячая мова
- Зломила зиму!
- І розлягалась би завжди по гаю
- Ясна-голосна
- Пісня, й розквітла б у рідному краю
- Новая весна.
- Та хоч би й крила мені солов’їні,
- І воля своя, –
- Я б не лишила тебе в самотині,
- Країно моя! (Леся Українка, 1889) Інші матеріали по темі Троянди в творчості Лесі Українки
